МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ "ДЯКУЮ"

   Добрий ранок! Як справи, здоров’я? Сподіваюсь, Ви в безпеці? Готові до співпраці? Вперед!

  Цей день можна без перебільшення назвати однією з найбільш "ввічливих" дат у році. Слова подяки мають магічні властивості — з їх допомогою люди дарують один одному радість, висловлюють увагу і передають позитивні емоції. Без них наше життя стало б сірим і похмурим.

Розкажіть дітям про "чарівні слова", поговоріть з ними про те, коли ми їх використовуємо і навіщо, чому ми не можемо обійтися без "чарівних слів", поміркуйте всі разом: що було б, якби "чарівних слів" не було, чи тільки за допомогою слів ми виражаємо свою вдячність та повагу іншим людям.

   Пограйте з дітьми в гру "Скажи "дякую" по‑різному": діти придумують, як можна сказати "дякую" за допомогою жестів, погляду, рухів

   Прочитайте дітям казку «Як ведмедик став чемним»:

У лісі темному ведмедик поживав,

тата, маму, добрих родичів він мав.

Всі його любили, берегли,

доглядали, догоджали, як могли.

Ріс собі ведмедик, пив і їв,

тільки дякувать нікому не хотів —

ні сусідам, ні знайомим, ні рідні,

ні звірятам, ні пташатам, ні мені.

Хоч би хто його порадувать старався,

він “спасибі” їм казати не збирався.

Що дадуть йому — візьме собі й мовчок.

Поміж вас таких, мабуть, немає діточок!

— Ви повинні лиш для мене все робить! —

так ведмедик на весь дім, бува, кричить.

Тато й мама побивалися не раз:

— Де ж узявсь такий нечема серед нас?

Що робити? Як йому допомогти?

Може, треба до психолога піти?

…Думу думала й журилася щодня

геть уся ведмедяча рідня.

Порішили, що потрібно ведмежа

покарати, бо ж усьому є межа.

Так сказали: “Як не дякує він нам,

хай віднині дбає син про себе сам”.

А примхливе ведмежа гордовито походжа:

-Насмішили мамо й тату!В лісі їжі є багато,

Та й струмок не без води- ще й, що хочеш, те й роби.

Спати ляжу на траву, то ж вже якось проживу.

І задерши гордо ніс, почвалав малий у ліс.

Йде ведмедик –туп і туп, раптом шишка в нього луп!

-Ой!- малий наш закричав. Озиратися почав

І побачив поміж віт, що вчепився в стовбур кіт.

-Ти чого сидиш отам? Де тут взятися котам?!

-Та мене ледь не загриз чи то вовк, чи пес, чи лис.

Хоч минувся переляк та не злізу я ніяк.

Мені ж треба,як на зло, повертатися в село.

Лишенько мені, ой, няв! Хто б мене негайно зняв?

…На сосну ведмідь поліз, зняв кота і з’їхав вниз.

…Що чекати від кота? Дременув,куди хотів.

І сказав ведмедик: - Ну, зараз сердитись почну.

Ні «спасибі», ні «бувай», ні «мене не забувай!».

Постривай, а я який?

Скільки ж кожен із рідні доброго зробив мені.

Думка тут прийшла проста: «Чим я кращий за кота?».

І подумалось йому: -Ще б подякувать кому?

Сонечку, що ясно сяє, вітерцю,що повіває,

І струмку,що напуває, лісу, де всього є досить,

Лапкам, що усюди носять, очкам, що усе пильнують,

вушкам, що так добре чують.

Щойно повернувся в дім, теж подякував усім.

Що зчинилося в оселі! Всі щасливі та веселі.

(Як, скажіть,не радіти, коли виховані діти?!)

Не натішиться родина: - Стала чемною дитина!

І сама, я як умію, із ведмедиком радію.

   Задайте дітям запитання:

Чому ведмедик нікому не дякував? Як до цього ставилася його родина?

Який випадок допоміг ведмедику зрозуміти свої помилки?

Кому і за що подякував ведмедик?

Чи не забуваєте ви дякувати людям навколо? Згадайте, кому ви подякували сьогодні. Подумайте, можливо забули сказати комусь "спасибі". Як можна це виправити?

   Пограйте з дітьми в гру ‑ роздум "Кому і за що ми можемо подякувати?": діти вибирають об’єкт живої або неживої природи, якому вони подякували б.

   Це все на сьогодні. Будьте обережні!